Особисті кордони: як треба відповідати на нетактовні питання і говорити “ні” свекрусі. Інтерв’ю з психологинею
Під час пандемії коронавірусу та затяжної ізоляції з близькими люди стали дедалі частіше замислюватися про особисті кордони. Де закінчується власний комфорт та вільний вибір, а де починається вплив інших на наші рішення?
Психотерапевтка та сімейна психологиня Альона Щербань розповіла спеціально для OBOZREVATEL, як вибудовувати особисті кордони, навіщо їх взагалі захищати та як бути з родичами, які не розуміють слова “ні”.
– Як правильно відповідати на нетактовні питання щодо особистого життя з боку близьких людей?
– Якщо ваші друзі, батьки, колеги намагаються втрутитися у ваше особисте життя, вам потрібно розуміти, що це порушення ваших кордонів. І тоді непогано б уточнити: “Чому ви про це запитуєте? Вам це потрібно для чого?”
Або можна запитати: “Скажіть, будь ласка, чи завжди вам вдаються розмови, які ви починаєте саме такими нетактовними питаннями? Вам насправді цікаві такі докладні деталі мого особистого життя? Що саме вас спонукає ставити такі особисті питання?”.
– Як бути з тещею чи свекрухою, які не розуміють слова “ні“?
– Тут варто тримати свої межі. Якщо ви не бажаєте чути якісь незручні речі, не посвячуйте цих людей у свої ситуації. Тоді у них буде набагато менше інформації, якою вони скористаються проти вас.
– Як знайти в собі сили припинити стосунки з людиною, через яку “задихаєшся” і почуваєшся невільно?
– Для початку варто зрозуміти, як ви потрапили у такі стосунки. Можливо, ви для комфорту чи через дитячі травми якихось вибрали собі таку людину. Чим ця людина для вас важлива? За що ви її любите?
Якщо вона виявляє стосовно вас насильство, то чи любите ви себе, чи це якийсь дитячий спосіб обслужити свої потреби?
Можна піти на психотерапію та опрацювати зі спеціалістом свої межі: як я дозволяю своєму партнеру їх порушувати? Що я для цього роблю? Які способи зупинки знаю? Як я можу подбати про себе?
– Як бути гарними батьками й не порушувати межі дитини?
– Для початку потрібно любити та поважати дитину. Якщо вона хоче побути одна у спальні й зачиняє двері, то перед тим, як туди вриватися, треба постукати. Важливо надавати вибір дитині, а не вирішувати за неї. Дати їй вибір: одягнути червону сукню чи синю. Цікавитись, чи хоче вона на обід пюре чи гречку. Дитина завжди повинна мати вибір.
І якщо ви вмієте слухати та з повагою ставитеся до її життя, згодом дитина слухатиме вас і з повагою ставитиметься до вас і ваших прохань.
Як вибудовувати кордони?
Психологиня Альона Щербань рекомендує використовувати кілька дієвих тактик та підходів.
Що говорити…
- якщо за вас намагаються прийняти якесь рішення
– Ти розумієш, що намагаєшся ухвалити рішення за мене? Навіть не спитавши моєї думки. У мене є свої бажання та потреби. Коли ти вирішуєш за мене, як мені буде краще, я ніби під твоїм контролем. Мені від цього неприємно. Я хочу сам ухвалювати рішення. Я самостійна людина і заслуговую на повагу.
- якщо вас намагаються критикувати
– Коли ти говориш зі мною таким тоном і вживаєш ці слова, мене це принижує. Звичайно, якщо ти хочеш зробити мені боляче чи зіпсувати настрій, ти можеш продовжувати, але я прошу тебе припинити.
- якщо хтось ігнорує ваші прохання, потреби або відмовляється допомогти
– У мене теж є свої потреби, і коли ти мені відмовляєш або ігноруєш мої прохання, я відчуваю себе знедоленою людиною. І є відчуття, що я тобі не важливий, не потрібен. Будь ласка, відреагуй на моє прохання про допомогу, тому що ти для мене важливий і мені хотілося б взаємності.
- якщо щодо вас проявляють жорстокість або загрожують
– Те, що ти зараз зробив, робить мені боляче. Це жорстоко. Ти розумієш, що робиш? Зрозумій, що мені важко жити з такою жорстокістю поряд. Будь ласка, припини. Я хотів би почуватися в безпеці поряд з тобою.